Наукова робота - це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат власного дослідження і власні висновки, її якість може бути визначена за такими критеріями:
- актуальність
обраної теми;
- науковість;
- повнота
розкриття теми;
- аргументованість
висновків;
- елемент
творчості;
- стиль;
-
грамотність.
Перш ніж працювати над обраною темою, учень повинен мати уявлення
про методи наукового дослідження - тобто шлях дослідження, спосіб досягнення
рішень конкретних завдань. При дослідженні фактів можуть бути використані,
наприклад, такі методи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, описовий,
порівняльно-історичний, лінгвістичної географії, зіставний, структурний, методи
соціолінгвістики (анкетування, інтерв'ювання, спостереження, експериментування
тощо).
Наступним важливим кроком є вибір теми дослідження.
Правильно обрати тему роботи - це наполовину забезпечити її успішне виконання.
При цьому потрібно обов'язково враховувати сили й здібності учня. У самому
формулюванні теми міститься мета дослідження, яка в процесі дослідження може
розвиватися й збагачуватися, але її суть залишається тою самою, доки проблема
не буде розв'язана. Тема повинна бути актуальною та відзначатися новизною.
Формулювання теми передбачає і з'ясування шляхів, методів її вирішення. Від
правильності формулювання теми і завдань дослідження залежить і кінцевий
результат.
Назва теми повинна бути простою, по можливості короткою і
оригінальною, іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий
підзаголовок (2-5 слів). У назвах необхідно уникати ускладненої термінології,
особливо так званого псевдонаукового характеру, як, наприклад, "Дослідження
питання...", "Деякі питання...", "Дослідження деяких
шляхів...".
Перед тим, як робити науковий виклад теми, виконавець
повинен мати вже зібраний фактичний матеріал, розгорнутий план свого твору,
чітко уявляти всю його структуру. Чітке уявлення мети та провідної ідеї
дослідження гарантує правильне викладення кожної думки.
Науково-дослідницька робота має таку структуру: вступ,
основна частина, висновки, література, додатки (за їх необхідності).
У вступі потрібно розкрити сутність і стан вивчення проблеми,
що розглядається, її значущість. Чітко визначити предмет дослідження, вказати,
хто з науковців працював над дослідженням даної теми, що вдалося вирішити, які
питання потребують подальшого опрацювання. Необхідно чітко сформулювати мету
роботи та окреслити ряд конкретних завдань, розкрити новизну, практичне та
теоретичне значення дослідження, його актуальність. Під актуальністю насамперед
розуміють доцільність даної роботи для розвитку відповідної галузі науки,
особливо вітчизняної.
Основна частина роботи обов'язково складається з декількох
розділів, які можуть мати підрозділи, пункти та підпункти. Знижує рівень роботи
переобтяженість її матеріалами, які взагалі не стосуються теми дослідження. В
основній частині потрібно висвітити теоретичні основи роботи, розкрити зміст
використаних термінів, викласти хід дослідження. Учень повинен обов'язково
посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені матеріали або окремі тези.
Зміст роботи має відповідати меті, наприклад, у роботах із літературознавства
не підміняти аналіз творчості письменника викладом його біографії. Особливої
уваги необхідно надати логічності викладу та плавності переходу від викладу
одного питання до іншого. Не потрібно зловживати цитуванням, але принципові для
змісту роботи думки науковців потрібно процитувати.
У висновках необхідно зробити короткий виклад найважливіших
результатів, які були одержані в ході роботи. Вони мають відповідати меті та
завданням дослідження, про які було повідомлено у вступі, та сформульовані
відповідно до опису основної частини. Варто наголосити на важливості отриманого
наукового здобутку для науки, при потребі можна сказати про перспективу даного
дослідження, викласти рекомендації щодо використання одержаних результатів.
Висновки мають бути конкретними, підкріплені фактами та логічно випливати з
них. У висновках не повинно бути ні нових фактів, ні нових узагальнень
порівняно з попереднім текстом.
Список літератури пишуть з нової сторінки й називають
«Література». Якщо ж під час дослідження користувались архівними матеріалами,
даними з мережі Інтернет, то список літератури потрібко назвати «Список
використаних джерел». Список використаної літератури містить перелік джерел
(художніх текстів, наукових праць і т.д.), на які спирається робота. При цьому
як таких, які безпосередньо цитуються в роботі, так і таких, на які в ній
посилаються без наведення відповідних цитат. Літературні джерела оформляють
відповідно до стандарту й розміщують в алфавітному порядку прізвищ авторів.
Газетні публікації варто використовувати лише в крайньому випадку. Краще
пошукати роботи цього ж автора в інших виданнях. Під час роботи над
дослідженням учень повинен користуватися енциклопедичними та тлумачними словниками,
які допоможуть з'ясувати значення термінів чи понять.
Поділ на два списки мас місце у випадку, якщо, крім
вітчизняних, у роботі використовуються іншомовні джерела. Українськомовні та
російськомовні джерела не розділяються і подаються єдиним алфавітним списком.
Робота може містити додатки (таблиці, діаграми, графіки,
схеми та ін,), що підвищує науковий рівень дослідження, робить висновки
переконливішими і аргументованішими. Додатки оформляються в кінці роботи, кожен
з нової сторінки, мають назви й нумеруються буквами (наприклад: Додаток А).
Науково-дослідницька робота повинна засвідчити теоретичні
знання учня; навички самостійно опрацьовувати наукові джерела (статті,
монографії, матеріали творчих дискусій тощо) і на їх підставі приходити до
самостійних висновків та узагальнень оригінального наукового характеру. Мова
науково-дослідницької роботи повинна бути точною, чіткою, зрозумілою й
позбавленою подвійного тлумачення.
Як показує досвід роботи, типовими недоліками багатьох
учнівських наукових досліджень є їх реферативно-описовий характер; неповнота
розкриття теми (це часто трапляється через те, що сама тема сформульована
занадто широко й учень просто фізично не в змозі її осягнути й дослідити);
відхилення від теми дослідження; не визначено завдань дослідження, які потрібно
виконати. задля досягнення мети; відсутність посилань на використану
літературу; не дотримання наукового стилю викладу: відсутність власних
висновків, які б логічно випливали з проведеного дослідження; наявність
пунктуаційних, стилістичних, мовленнєвих помилок тощо.
Організація пошукової діяльності учнів дає їм можливість
самостійно та цілеспрямовано працювати, розвиває креативне мислення,
вдосконалює систему теоретичних знань, практичних вмінь та навичок. Але учитель
повинен усвідомлювати, що робота над розвитком науково-дослідницьких здібностей
учнів повинна носити не епізодичний характер, а представляти собою цілісну
систему навчання. Лише за такої умови ми можемо досягти якісних результатів.
Немає коментарів:
Дописати коментар